особистість в ситуації конфлікту реферат

Всю поведінку людини можна представити як ряд елементарних актів, кожний з яких починається з порушенням рівноваги в зв'язку появою потреби і значущої для індивіда мети, а закінчується відновленням рівноваги і досягненням мети. Будь-яке втручання (або обставина), що створює перешкоду, перерву в дії, називається блокадою.

1. Особистість і конфлікт. 2. Основні стадії конфлікту. 3. Можливі причини конфлікту. 4. Вирішення конфліктів. Список використаної літератури. 1. Особистість і конфлікт. Вирішення соціального конфлікту можливе лише при зміні конфліктної ситуації. Ця зміна може приймати різні форми. Але найбільш ефективною зміною конфліктної ситуації, що дозволяє погасити конфлікт, вважається усунення причин конфлікту. Можливе також вирішення соціального конфлікту шляхом зміни вимог однієї з сторін: суперник йде на поступки і змінює цілі своєї поведінки в конфлікті.

Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях. Вибір адекватного стилю особистості. Ухилення. Ця стратегія має на увазі, що людина намагається уникнути конфлікту, тобто не потрапляти в ситуації, що провокують виникнення суперечностей. Згладжування. Ця стратегія характеризується поведінкою, яка диктується переконанням, що не варто сердитися, тому що «ми усі -одна щаслива команда, і не слід розгойдувати човен».

Конфліктна ситуація, її особливості. Стадії розвитку конфлікту. Методи подолання конфліктів. Реферат. Суть конфліктів, передумови виникнення, види та ознаки. Конфліктна ситуація, її особливості. Конфлікт між особистістю та групою. Виробничі групи встановлюють норми поведінки і виробітку. Кожен повинен їх дотримуватися, щоб бути прийнятим до неформальної групи і задовольняти свої соціальні потреби. Але якщо очікування групи знаходяться в протиріччі з очікуваннями окремої особи, може виникнути конфлікт. Наприклад, хтось захоче запросити більше, перевиконуючи норми, а група розцінює «надмірну» старанність негативно.

ТЕМА: Особистість в конфліктній ситуації. ЗМІСТ. ВСТУП. РОЗДІЛ 1. ОСОБИСТІСТЬ У конфліктних ситуаціях. 1 типологія особистості. 2 модель поведінки особистості. 3 СПОСІБ ВЗАЄМОДІЇ З конфліктності особистості. Глава 2. поняття конфлікту. Мета: виявити вплив темпераменту на поведінку людини в конфліктній ситуації і на вибір стратегії поведінки в конфлікті. Об'єктом дослідження є поведінка особистості в конфліктній ситуації. Предмет: змістовні особливості конфліктної поведінки особистості. Настрій людини практично завжди індивідуально і повністю залежить від його фізичного і душевного стану в даний момент.

Емоційні стани в конфліктних ситуаціях. 1.2.1 Страх. 1.2.2 Гнів, агресія. Жодна сфера життя людини не вільна від конфліктів. Конфлікт — це зіткнення, серйозні розбіжності, під час яких людини обурюють неприємні почуття або переживання. Конфлікти невигубні, смороду з'являються при будь-яких життєвих обставинах і супроводжують нас від народження до самої смерті. Роль конфліктів і їх регулювання в сучасному суспільстві настільки велика, що в другій половині XX століття виділилася спеціальна область знання — конфліктологія. Великий внесок у ЇЇ розвиток внесли соціологія, філософія, політологія і, звичайно, психологія. Конфлікти виникають майже у всіх сферах людсько.

Виникнення конфліктів, як правило, пов'язане з психологічними особливостями особистості, її поведінкою і нагальними потребами. Різноманіття потреб становить джерело, мотив діяльності особистості, що значною мірою визначає її поведінку в конфлікті. Особливо яскраво це проявляється, якщо особистість наділена значною владою та можливістю приймати рішення. Зупинимося на основних характеристиках психологічної структури особистості, які визначають її поведінку в конфлікті. До них належать насамперед особливості прояву темпераменту особистості, її характеру та рівня особистісного розвитку. Розгл.

Стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. ⇐ ПредыдущаяСтр 16 из 16. Поведінка учасників конфлікту включає в себе дії, спрямовані на опонента. Соціальну реальність конфлікту становлять взаємні реакції, спрямовані на реалізацію інтересів кожної сторони та на обмеження інтересів опонента. Оскільки дії опонентів вливають на них, випливають із попередніх дій іншого учасника, то у будь-якому конфлікті вони набувають характеру взаємодії. Традиційно конфліктологи виділяють п'ять основних стратегій поведінки у конфліктних ситуаціях, описаних К. Томасом, хоча у наукових працях вони можуть мати дещо різні назви: 1) домінування (суперництво, конкуренція, боротьба); 2) співробітництво (співпраця, кооперація, інтеграція)

3. Засоби і заходи спрямовані на запобігання конфліктним ситуаціям….….14. Висновки….18. Використана література…19. Конфлікти між індивідами частіше за все засновані на емоціях і особистій неприязні, в той час як міжгруповий конфлікт звичайно носить безликий характер, хоч можливі і спалахи особистої неприязні. Конфліктний процес, що виник важко зупинити. Це пояснюється тим, що конфлікт має кумулятивну природу, тобто кожна агресивна дія приводить до дії у відповідь або відплати, причому більш сильному, ніж первинне.

уміння: - аналізувати конфліктну ситуацію та конфлікт; - визначати причини конфлікту; - визначати психологічні бар'єри конструктивного вирішення конфлікту; - передбачати шляхи запобігання та врегулювання конфліктів; - користуватися методиками для визначення конфліктності особистості та її. Типології конфліктних особистостей. Типовий стереотип поведінки особистості у конфлікті пов'язаний з акцентуаціями характеру. Конфлікт – це особливий стан суб'єктів взаємовідносин в різних сферах життєдіяльності, в основі яких лежить зіткнення інтересів, супроводжувані напруженням у стосунках між ними і необхідністю розв'язати суперечність з метою гармонізації.

- Розглядати конфлікти як частину більшої "картини"; - Не давати конфліктів затихнути, використовувати їх для просування до намічених цілей. Управління конфліктною ситуацією. структурні методи. Роз'яснення вимог до роботи . - Скоординоване використання системи винагород сприяє здійсненню організаційних цілей і підтримує внутрішню політику компанії. Міжособистісні методи. • Уникнення - не йти на конфлікт, догляд в сторону, відкладання проблеми. • Пристосування - нехтування своїми інтересами заради задоволення інтересів іншої особи. • Конкуренція - відстоювання своїх власних інтересів або "прав" за рахунок інших, прагнення до "перемоги".

Конфлікт (з лат. conflictus – зіткнення) – особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами. Виникнення конфліктів є об’єктивним і неминучим явищем. Адже життя – це постійний діалектичний процес виникнення проблем та їх наступного вирішення. Якщо у стосунках між людьми проблем не виникає, тоді наявним є факт “застою”, відсутності розвитку. Взаємовідносини людей, у яких відсутні конфлікти, поступово згасають. Конфлікти, в свою чергу, породжують відповідальність і.

реферат Внутршньоособистсний конфлкт. Информация: Тип работы: реферат. Добавлен: 30.08.2012. Год: 2011. Приводом для відновлення неусвідомленого внутрішньо особистісного конфлікту можуть стати обставини схожі з минулою невирішеною ситуацією. В реальному житті зовнішні і внутрішні причини внутрішньо особистісних конфліктів тісно взаємопов'язані і їх важко розрізнити. Наявність конфлікту в системі цінностей особистості є обов'язковою умовою людської життєдіяльності: найбільш важливі життєві цінності виявляються найменш доступними. Умовою перетворення тієї чи іншої сфери життєдіяльності людини в ціннісну є її об'єктивне включення в коло основних детермінант її буття.

Особистісний конфлікт (конфлікт особистості) – протистояння двох тенденцій (мотивів, цілей, інтересів, потреб тощо) у душі людини, яке сприймається і емоційно переживається як значима для не. 2. Передумови виникнення особистісних конфліктів та можливості їх подолання. 1. Причини та різновиди особистісних конфліктів працівників ОВС. Прикладом мотиваційного конфлікту може слугувати ситуація, яка визначається службовою необхідністю затримати громадянина за нанесення тяжких тілесних пошкоджень хулігану, який щойно образив брудними словами жінку, та особисте переконання цього працівника в справедливості таких дій з боку людини, що порушила закон.